Схиляю серце, голову, коліна,
Перед престолом благодаті, Боже,
І славлю, возвеличую за Сина.
Я щиро дякую,що славить Тебе можу.
Я славлю за Дитя у Віфлеємі,
За Слово, що мені каже про Нього,
Й життя Христа тяжке, та не даремне-
Ісус - Спаситель мій і людства всього.
Хвала, подяка, честь і поклоніння,
Що в моїм серці народився Спас,
Що в Господі Своїм маю спасіння,
Що Він зі мною кожну мить і час.
Ти- моя Скеля, і Опора, і Надія,
Найкращий Друг мій і Порадник , і Учитель,
Найзаповітніша Реальність й моя Мрія,
Ти все у всім, мій Бог і мій Спаситель!
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 2261 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Маленький Иуда - Вадим Сафонов Размышляя над предпасхальными событиями не мог не пройти мимо темы человеческого малодушия. От Иоанна 13гл. \"Перед праздником Пасхи Иисус, зная, что пришел час Его перейти от мира сего к Отцу, явил делом, что, возлюбив Своих сущих в мире, до конца возлюбил их\". И эта любовь вылилась в то, что \"начал умывать ноги ученикам и оттирать полотенцем\". Интересно, что Иуда формально оставался еще учеником, и ему Иисус тоже мыл ноги, зная что в его сердце и что он скоро сделает. Тем не менее, он не остановил его. Он не останавливает и нас, когда мы размениваем вечное на временное, оцениваем любовь в монетах, малодушествуем и оправдываем свои слабости и тд и тп. Поэтому поводу родилось