***
Це місто втратило сенс
Опісля твого від’їзду.
Немов підгорілий біфштекс,
Випльовую... себе із під’їзду.
Враз вулиць чорнобілий макет
Хтось закрутив в лабіринти.
Малюнок сіріє. Портрет
І смуток без даху та ринви.
Неба дешевий коктейль
Розлито далебі між хмари.
П’ю вечір. Плечі. Готель
„ Життя”. Шукаю нашу кімнату.
На вуха натягую музику.
Серцю б теж не завадило грітися.
Без тебе?! Не треба. Гудзики
Слів пришиваю й відрізую.
Жую злісно іронії кекс.
Дивлюсь крізь байдужості призму.
Місто, справді, втратило сенс
Опісля твого від’їзду.
Прочитано 2737 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3.33
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Маяковский-украинец. Ну, ну... Комментарий автора: Дякую за "ну-ну".
І за Маяковського, звісно теж.
А особливо - за те, що просто відреагували, написавши міні-коментар.
Зворотній зв'язок - річ просто необхідна.
ученик-2
2008-11-21 20:34:01
На сайт християнський,Андрію,
З гріхів почуття не неси,
Не всі зрозуміти зуміють,
Що роблять з людини біси.
Ти краще до Бога звернися,
Покайся й довірься Христу
І серце твоє звеселиться
Як вийде на стежку святу.
Бог жінку тобі подарує
Із тих,що не ходять в готель
І щастя в Христі завирує!
Без Нього,- гріховний коктейль. Комментарий автора: Ученик-2 - це я так розумію школяр молодших класів. Та ще й двійочник.Ну так, шароварська традиція. Знаєш,я теж вмію іронізувати. Якщо ти іще не помітив, то в твоїх коментарях християнство виражається лише у експлуатації імені Христа.
Чи ти хочеш мірятися гріхами? Знаєш, чоловіки люблять мірятися. Коли б це була справді творча перепалка як у Пікассо і Модільяні, скажімо, то варто було би спробувати. Але ж ти далеко не Пабло.
Маю надію, що ти не модератор цього сайту, бо аж так занадто переймаєшся моєю поезією. Проте, коли я вгадав, то видали мої вірші одразу - інакше я щодня додаватиму нові.
Щодо жінки, Христа і готелю. Моя бабця - баптистка, яка побувала в Освенцімі, Броварівках, Мюнхені. У мене чудова дружина і донька. Я з чотирнадцяти років вислуховую нотації на схожі до твоїх фанатичні навколохристиянські теми (маю імунітет). Вірші, які викладаю на сайті не всі датовані 2008 роком. Якби вони були дітьми, то деякі з них пішли б до школи, учню. А своє християнство я не афішую істеричними віршоподобами про те шо хтось когось комусь подарує і шось там десь завирує. Бога маю в серці, а не ламінованому посвідченні випускника християнського коледжу.
І наостанок. Коли я читаю твої коментарі, сусідам чути мій регіт. Дякую тобі за неоціненний вклад у мій добрий настрій щодня! Чекаю оцінок і попрошу частіше згадувати про пекло й гріхи. Це принаймні відповідає тону моєї уяви тебе.
ученик-2
2008-11-22 00:06:41
Вибачте,дідьку,більше не буду чіпати.З повагою до вас,58-мирічна особа. Комментарий автора: Дякую, дідусю!!!
Сороколіт
2008-11-30 11:35:48
принаймні, це на пів-сходинки вище за зварювальника (не для образи професії) і на дві - за робокопача...
і нехай у твоєму серці не панує гнів, будь-ласка...
Бо це людське, бог гнівається на так...
З повагою, ще один учень Ісуса..
Вифлеемская звезда - Людмила Солма *) ПРИМЕЧАНИЕ в пояснение:
Не судите строго - этому неприхотливому стихотворению, как Вы видите по дате 06.01.1991г., уже без малого 17-ть лет... но, оно не утратило своей актуальности - в свете общемировых катаклизмов и сумбурности нашей россиийской... все течет переливаясь скорбностью людского долготерпения... и только символ Вифлеемской Звезды - приснопамятной в своей благостной неизменности - из века в век в одно и тоже время... знаменует землянам рождение Христа... единственного и бескорыстного многострадального нашего Мессии - во имя любви и добра...
Давным-давно, а если быть точнее – еще в далекие советские 1971-72гг, мой воспитатель - мой мудрый и добрый, несгибаемо прошедший тяготы невзгод сталинских лагерей, харбинский дедушка - сказал однажды, как мне тогда еще школьнице-комсомолке, показалось совершенно невпопад...
что наступит время, когда на вопрос своих детей – а кто же такой Ленин... родители не смогут дать исчерпывающий ответ... потому, что людская память, истрепав его тогдашнюю значимость, окончательно утратит знание этого имени... но, вот кто такой Христос будут знать и помнить все – от мала и до велика. Как бывают порой прозорливы старые люди...
Иллюстрация взята из Интернета
с поздравительной открытки - по ссылке которой
каждый из Вас может поздравить своих родных и близких
с праздником Рождества Христова:
http://www.invictory.org/ecards/preview.phtml?cat=&id=216
