Ви давно спостерігали всипане зорями небо? Виберіть трохи часу в зоряну ніч, візьміть своїх діточок а чи може і онуків, і вируште кудись в місцевість, де не досягає людське світло. Наприклад в місце, оточене горами або лісом. Ви не пожалкуєте! Підніміть свої голови і хоч деякий час пильно поспостерігайте небо. Сяйво далеких зірок прониже ваше єство, указуючи і на велич і славу Творця Всесвіту і на близість Його до вас!
Швидко плине час. Швидко міняються і погляди людські. Пам’ятаєте радянські гасла?
«Человек- царь природы!». «Повернем реки вспять!». «Покорим Веленную!». На сьогодні тільки сліпі по своїй волі не розуміють- даруване людині Творцем призвання творити, людство, викинувши з сердець Бога, тим самим перетворило в призвання нищіти. До чого
«доцарювалось» людство, що доброго додало до Божого творіння, до природи? Червону книгу? Солончаки Каракалпакії (ось де невидумані жахи, авторам фільмів жахів таке і не снилось!)? Озонові отвори? Глобальне потепління? В Запорізьких степах сьогодні зустріти зайця- це вже ціла пригода...
Але слава Богу! Іще є на планеті легкодоступні куточки дикої природи!
Говорять, що раки живуть лиш в чистих, іще не занепащенних завдяки людському розумові водоймищах. Почувши звістку, що в високогірному озері неподалеку можливо вночі наблюдать раків, які «трохи не на берег лізуть», чоловіча частина українського населення табору відправилась ввечері наблюдать це явище. В таборі залишились лиш жінки і діти.
В той час, поки чоловіки милувались раками і зоряним небом, до табору завітав хазяїн цих місць- величезний ведмідь. Мабуть, також вирішив помилуватись чимось диким- наприклад, беззахисними людьми. І себе показать, звісно. Він раптово появився в в сполохах вогнища на
другому березі вузенької, кілька метрів завширшки гірської річечки. Вибрав собі удобну позу спостерігача і приліг. Йому нічого, він тут хазяїн, він ведмідь. А ось гостям стало не до жартів- це не цирк і не зоопарк. Хтось кинувся до сусідів- чоловіків, американців, з проханням захисту. Ті пообіцяли, але раптом, в кілька секунд хутко зникли в своєму мобіл хомі. Більше в той вечер їх не бачили. Семирічна Анечка Ковальова почала плакати: «Мамо, я хочу на небо!». Хтось чи з книжок, чи з власного досвіду зрозумів: на цей час найкраща зброя проти ведмедя- це жіночо-дитячий галас. Похватали хто ополоника і сковороду, хто миску і ложку, хто каструлю і ножа і зчинили зі страхом і криком страшенний галас. Бідолага вемідь не витримав такого натиску. Зрозумівши, що крім тиску на вуха від цього чудернацького товариства не дочекаєшся нічого, піднявся, кілька разів недружелюбно рикнув і поважно зник у темних хащах.
Це була четверта, остання ніч церковного кемпу української баптистської церкви Лос Анджелесу. Назавтра всі учасники кемпу, повні вражень від красот дикої природи, благополучно досягнувши до своїх домівок в простоті сердець дякували Богу за повне Його благословіння в проведенні кемпу 2007 в Йосеміті парку.
А найбільше довір’я небу прокричала маленька дівчинка...
Господи, вразуми наші серця мати любов до Тебе, хоч трішечки схожу на Твою до нас..
Павло Сургай, м. Лос Анжелес.
Комментарий автора: КЕМП- виїзд на дику природу на декілька днів. Проведення літніх кемпів є в традиції слов'янських баптистських церквів тихоокеанського узбережжя США.
МОБІЛ-ХОМ- будиночок на базі автомобіля з туалетом, душем, кухнею та спальнею.
Павел Сургай,
Лос Анджелес, США
Принял Господа Иисуса Христа своим Спасителем и был крещен по вере в Него в 2004 году. Посещаю Славянскую Евангельскую Церковь в Монтебелло. Важнейшей жизненной задачей считаю необходимость нести слово о Боге живом, о Жизни- не знающим счастья с Богом. e-mail автора:votpasha@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 4862 раза. Голосов 6. Средняя оценка: 3.83
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Красивое произведение и свидетельство любви Бога нашего.
Надія
2008-08-07 04:23:05
Слава Богу.Цікаво,гарно,але в українській мові немає "набюдать", а є
"спостерігати"."Нищіть"- через "і",це наказ, "нищить"- (уничтожает)через "и".
Хвала Господу милосердному, що Він часто через діточок вчить нас, дорослих. Творчих успіхів Вам і наснаги в служінні Богові.
Поэзия : Не теряй надежды. - Анатолий Бляшук К сожалению, приходится слышать очень много печальных историй, когда людей просто обманывала эта система. Когда человек всю свою жизнь работал, и пытался жить честно надеясь обеспечить себе старость, а его просто кидало государство. Очень много приходится слышать о коррумпированных, продажных политиках, целью которых есть не благосостояние страны и народа, а расширение своего собственного капитала. О коррупции в правоохранительных органах, на таможнях, в налоговой службе, в каких-то социальных сферах, и многое другое. И вся эта несправедливость ложится глубоко в наших сердцах, принося нам не мало горечи, и всегда остается вопрос: куда же смотрит Бог…? Неужели Он не видит всего этого зла…? Неужели Ему нет до этого никакого дела…? Размышляя над этим я вспомнил слова Иисуса Который говорил Своим ученикам: «В мире будете иметь скорбь; но мужайтесь: Я победил мир». (Иоан.16:33-б). И это правда, тех, кто хочет жить праведно, ждут не малые скорби. Ведь миром на сегодняшний день правит дьявол, и во всех этих сферах действует его система ценностей. И нам не стоит удивляться тому, что творится вокруг нас. Нам нужно стойко противостоять этой системе зла, и не допускать ее в свои сердца. Вспомним псалом 72: «Псалом Асафа. Как благ Бог к Израилю, к чистым сердцем! А я - едва не пошатнулись ноги мои, едва не поскользнулись стопы мои, - я позавидовал безумным, видя благоденствие нечестивых, ибо им нет страданий до смерти их, и крепки силы их; на работе человеческой нет их, и с [прочими] людьми не подвергаются ударам. От того гордость, как ожерелье, обложила их, и дерзость, [как] наряд, одевает их; выкатились от жира глаза их, бродят помыслы в сердце; над всем издеваются, злобно разглашают клевету, говорят свысока; поднимают к небесам уста свои, и язык их расхаживает по земле. Потому туда же обращается народ Его, и пьют воду полною чашею, и говорят: "как узнает Бог? и есть ли ведение у Вышнего?" И вот, эти нечестивые благоденствуют в веке сем, умножают богатство. Так не напрасно ли я очищал сердце мое и омывал в невинности руки мои, и подвергал себя ранам всякий день и обличениям всякое утро? [Но] если бы я сказал: "буду рассуждать так", - то я виновен был бы пред родом сынов Твоих. И думал я, как бы уразуметь это, но это трудно было в глазах моих, доколе не вошел я во святилище Божие и не уразумел конца их». (Пс.72:1-17). У каждого человека есть выбор, или 60, 70 лет воровать и жить в роскоши, а вечность гореть в адском пламени, или все же остаться верным Божьим принципам и в вечности наслаждаться жизнью. Это абстрактное утверждение: «Но, как написано: не видел того глаз, не слышало ухо, и не приходило то на сердце человеку, что приготовил Бог любящим Его». (1Кор.2:9).
